обкласти
Смотреть что такое "обкласти" в других словарях:
обкласти — див. обкладати … Український тлумачний словник
обкласти — [обкла/стие] аду/, аде/ш, адеимо/, адеите/; нак. ади/, ад і/т … Орфоепічний словник української мови
обкласти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
пообкладати — а/ю, а/єш, док., перех. Обкласти кого , що небудь чимсь (про кожного з багатьох); обкласти кого , що небудь багатьма предметами … Український тлумачний словник
завалькувати — у/ю, у/єш, док., перех. 1) Закласти, обкласти стіни вальками глини. 2) Обмазати стіни товстим шаром глини … Український тлумачний словник
накочувати — ую, уєш, недок., накоти/ти, очу/, о/тиш, док. 1) перех. Котячи, переміщати, накладати що небудь на щось. || тільки док. Привалити, обкласти, покрити щось чим небудь. || Котячи, збільшувати. 2) перех. Багато і довго їздячи, утрамбовувати,… … Український тлумачний словник
обкаменувати — у/ю, у/єш, док., перех., діал. Обкласти камінням … Український тлумачний словник
обкладений — а, е. 1) Дієприкм. пас. мин. ч. до обкласти. || обкла/дено, безос. присудк. сл. 2) у знач. прикм. Який покрився білим нальотом при захворюванні (про язик, горло) … Український тлумачний словник
обкладення — я, с. Дія за знач. обкласти … Український тлумачний словник
обложити — ложу/, ло/жиш, док., перех. 1) Те саме, що обкласти 1), 2). || безос. 2) Оточити військами з метою оволодіння, завоювання. 3) спец. Оточити звіра під час полювання. 4) Обшити, оздобити чим небудь. 5) розм., рідко. Покласти спати. 6) безос.… … Український тлумачний словник
